Торгові ряди Старого Олександрівська - комплекс торгових будівель, що знаходився у 1875-1943 роках у м.Запоріжжя (до 1921 року - м.Олександрівськ) на території сучасного скверу в Олександрівському районі.

Історія

Перші Торгові ряди

У містобудівній структурі Старого Олександрівська осереддям торговельної діяльності містян була Базарна вулиця. На її осі та прилеглих територіях розташовувались одна за одною Привозна, Базарна та Біржова площі, міські м'ясні ряди та вбудовані у житлові будинки крамниці.

На початку 1870-х років ХІХ ст. на Базарній площі розпочинається спорудження торгових будівель нового для міста типу - торгових рядів, призначених для спеціалізованих крамниць роздрібної та оптової торгівлі.

Рішення про відведення місць для їх будівництво було прийнято Олександрівською міською управою 9 січня 1873 року.

За розробленим управою генеральним планом у кварталі, обмеженому вулицями Базарною, Покровською, Соборною та сучасною Поштовою належало звести 40 кам'яних лавок.

Торги щодо оренди ділянок під лавки відбулися 15 лютого 1873 року. Перевага віддавалася мешканцям міста, які вже мали лавки, а при наявності декількох претендентів на одну ділянку переможця визначало жеребкування. Земля віддавалася на 10 років із щорічною платою по 3 рублі за кожну квадратну сажень. Лавки назавжди залишались у власності тих, хто їх будував, місто отримувало право кожні 10 років піднімати або знижувати орендну плату.

Вздовж Соборної та сучасною Поштовою вулиць було збудовано 20 великих лавок, 20 поперечних лавок були меньшого розміру. Усі лавки були кам'яними, під залізними дахами, мали підвали для збереження товарів.

Торговий ряд вздовж Соборної вулиці отримав назву Верхнього, у його правому корпусі були двоповерхові лавки, а у лівому - одноповерхові. Нижнім називався торговий ряд вздовж сучасної вулиці Поштової.

Інвесторами будівництва та власниками лавок були олександрівські купці Тагаєвський, Дробинський, Певзнер, Вольпер, Позднякова, Щедрович, Телешовська, Шейнін, Гуринов.

Ці Торгові ряди проіснували без реконструкцій з 1875 до 1905 року. У жовтні 1905 року під час революційних подій усі лавки постраждали у пожежі.

Другі Торгові ряди

На початку 1906 року орендарі правого корпусу Верхнього Торгового ряду презентували у міській управі проєкти відновлення двоповерхових лавок. 19 січня 1906 року вони були затверджені на засіданні міської Думи за умови "щоб лавки мали з обох сторін (від Соборної вулиці та Базарної площі) абсолютно однаковий фасад...".

Одночасно був затверджений проєкт відновлення лівого корпусу одноповерхових лавок у цьому ж ряді з дозволом перебудови їх у двоповерхові, а також лавок Нижнього Торгового ряду.

Роботами з будівництва нових Торгових рядів керував міський архітектор Фадей Станіславович Пекутовський. Ним був розроблений генеральний план, загальне рішення фасадів, здійснювався нагляд за будівництвом. Авторами проєктів лавок були архітектор Алєксєєв, інженери Гурович та Кихмен. Перебудова лавок продовжувалась до 1914 року. Крім того, у травні 1911 року чергова сесія Олександрівської міської Думи задовольнила прохання місцевих торговців Дробинського, Куніна та Певзнера щодо будівництва нових кам'яних будівель між існуючими вздовж вулиць Соборної та сучасної Поштової.

До 1913-1914 років будівництво цього середнього ряду лавок було завершено й вигляд Торгових рядів остаточно сформувався.

Три паралельні ряди лавок розташовувались між вулицями Соборною та сучасною Поштовою. Відстань між рядами становила 7,13 та 7,25 м. Кожний ряд був сформований у два корпуси по 6 лавок з відстанню між корпусами 3 м. Усі крамниці мали два поверхи та підвальне приміщення для зберігання товарів. Вікна перших поверхів - прямокутної форми, других - потрійні арочні. Міжповерховий пояс, карниз та балюстрада були загальними для усіх лавок, що створювало враження цілісного фасаду, ритмічно розподіленого групами вікон на 6 частин.

Знов відбудовані Торгові ряди стали важливим архітектурним елементом центральної частини старого Олександрівська.

Але й новий етап їх існування продовжувався 30 років. Вони були зруйновані під час бойових дій за визволення Запоріжжя у 1943 році. Після закінчення війни на старій Базарній площі на місці Торгових рядів був закладений сквер.^[1]

1. Карафін Клара (2002). Науково-теоретичний щорічник «Музейний вісник». Запоріжжя. с. 115–118.